…була не давно розмова, про те що християнство – це цинічно і в принципі існує тільки для вигідної цілі. Мовляв: - «Хочеш стати багатим – створи релігію».
Ходжу тепер і думаю… і спостерігаю страшну, для себе, картину. Таки так. Часто релігія – це гроші. Але страшне не це, а те що жива віра перетворилася на оту потворну релігію. А там де релігія, там гроші. І це навіть схвально, бо часто релігія є абсолютно безглуздою – і не має навіть цинічних цілей.
Може бути, що слово «релігія» для різних людей має різне значення. У когось, поняття релігії викликає навіть позитивні асоціації. А хтось має взагалі «квадратне» уявлення про що йдеться. І для них всі, хто називають себе віруючими, автоматично підпадають під категорію релігійних людей. Та, говорячи про себе, скажу, що я релігію ненавиджу у всіх її проявах, але в той момент є віруючою людиною. Бо розрізняю для себе поняття віри та релігії, як слова антоніми.
Розглядаю релігію, суто як систему, у котрій все розкладено «по полочках» – все що «можна» і «не можна», «треба» і «не треба» і т.д. Систему, у якій немає життя, а лише сліпе слідування певним правилам і законам, з метою щось заробити, в даному випадку у Бога – наприклад вічне життя. Релігією реально можна задурманити голови будь-кому, можна залякати будь-кого, нав’язати що завгодно. І на цьому фоні, звичайно, чому б і не підзаробити, або чому б не прославитись, або чому б не здобути чогось ще для себе?
Жива віра – це інше. Насамперед – це особисті стосунки з Богом, як з Батьком, як з найріднішим. Віра – це довірливі стосунки між Богом і людиною. Це постійне і неперервне взаємне спілкування людини з Творцем. І Церква Христова – це не громада однодумців, що мають спільну мету попасти до раю, а по ходу живуть кому як заманеться. А Церква – це наречена Ісуса Христа! Це таємні любовні стосунки, котрі мотивуються не власними пожадливостями, а жертвою один заради одного! Це повністю відданні один одному особи аж до смерті! О тут справжнє життя! І ніяким системам тут місця немає, і релігії в тому чисті.
І чому так сталось? Чому унікальна жива віра в Ісуса Христа перетворилось на одну з багатьох релігій світу? Бо так таки простіше. Простіше контролювати людей, простіше збирати з них гроші, простіше ними управляти і звичайно ж що знайшлись люди, котрі вчасно використали ситуацію для себе на користь. Використовують і до цих пір. Хтось, правда, це робить з умислом, а хтось, бо прийняв передання і не думає що робить.
Та складно стало розрізнити справжнє від бутафорії, від нахабної підробки. Хоча складно – це на перший погляд, бо якщо бути чесним і почати шукати правду, почати відповідати на вічні питання вічної душі, то зупинитись потім не можливо! Бо знайдені відповіді захоплюють своєю чистотою і природністю! Хоча і ставлять щодня перед новим вибором – для кого жити?
Комментарий автора: З повагою, Володимир Швець.
--- Авторские права на произведение принадлежат газете "Для ТЕБЯ". Публикация произведения допускается только по согласованию с редакцией газеты.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Автобус для человека или человек для автобуса? - Роман РАУД Если Вы хотите пожертвовать средства и поддержать моё служение можете послать перевод на карту сбербанка 4276877026524975
Мы будем рады любой помощи.
С уважением, Роман Рауд
Поэзия : В звездной круговерти - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
Вечером, после радостно предпраздничной беготни сумбурно уходящего года... присела с любимой книгой "Серебряный век русской поэзии"... в уютное кресло - без какой бы то ни было определенно-авторской цели... по ТВ бубнились неутешительные новости - все прекрасно знают, как заканчивался этот високосный год... Открывая книгу на раз - попадаю на стихотворение З.Гиппиус... открывая её на два - читаю стихотворение А.Блока...
**) Примечание в дополнение:
Эти, так сказать поэтико-философские переклички, сложились внезапным экспромтом - мысль, невольно оттолкнувшись от словосочетания "плита могильная" в стихотворении З.Гиппиус, совершенно неожиданно выдала цельность моего первого стиха...
А отправной фразой следующего, моего же стихо-экспромта, так же нечаянно послужили следующие слова из стихотворения А.Блока: "Года проходят мимо..."
С кем из пишущих читателей не бывало такого? когда рождение стиха на поверхностный взгляд абсолютно не связано с твоей действительностью... но, возможно являются неким глубинным отзвуком волнующего всех - т.е. каждого из нас... как и самого автора - в именно такие нечаянные моменты раздумий... или осмыслений абстракно-обобщенной "жизненной круговерти".
Людмила Солма, 12 января 2009
